Мой Бог Rock `n roll
Моя религия Rock
Тонкие струны гитары, нервы души
И если б я только мог
Ах, если б я только мог
Я бы на всё забил и жил бы, как жил
Но струны гитары жалят вновь сердце моё
Когда нам с экранов бальзамом вливают враньё
Но снова бумагу пронзает стальное перо
Я верил, что делал добро
Тем самым делал добро
Мой Бог Rock `n roll
Моя религия Rock
Я долго искал в этих звуках насущный ответ
А истина, в общем, проста
И десять заветов Христа
Несут нам ответ на вопросы две тысячи лет
Но сложно услышать неслышимый голос души
Когда в мире столько лжи
Когда в мире столько лжи
Но сложно быть честным, когда не в ладах с судьбой
Хоты бы с самим собой!
Хоты бы с самим собой…
Мой Бог Rock `n roll
Моя религия Rock
Тонкие струны гитары, нервы души
И если б я только мог
Ах, если б я только мог
Я бы на всё забил и жил бы, как жил…
Роман Бердов,
Череповец, Россия
Мой сайт: http://romanberdov.ru
Моя страничка на Стихире: http://www.stihi.ru/avtor/berdini
Мои фото работы:
http://romanberdov.ru/Berdini/foto.htm
http://fotki.yandex.ru/users/Berdini/ e-mail автора:Berdini@yandex.ru сайт автора:Авторский сайт Романа Бердова
Прочитано 7140 раз. Голосов 2. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
