Ось і знову вершини
заіскрились снігами.
Сакраментську долину
поливає дощами.
І, недавно почавшись,
Рiк, як мить промайнув.
Різдвяними вогнями
на прощання сяйнув,
Збудоражив простори
різномовністю хорів:
„Тиха ніч. Дивна ніч.”
Мерехтіннями свіч
Перевиті надії,
побажання і мрії.
Запах хвої п’янить.
О, чаруюча мить!
Вже й останні хвилини
(Сльози й радощі наші)-
Наче воску краплини,
збігли в вічності чашу.
З Новим Роком вас, з святом!
Ми вам зичим багато
миру, радості, світла.
Хай життя ваше квітне.
Нехай рiк наступивший
принесе вам бажане,
хай прекрасне, омріяне
„світле завтра” настане.
Хтось отримає квіти,
і почує: „кохаю.”
В когось дітки дрібненькі
швидко попідростають.
Комусь спазмами горло
здушить від хвилювання,
коли вперше дитину
поведе до вінчання.
А до когось онуки
Раптом в гостi нагрянуть.
Втихне бiль вiд розлуки,
В хатi весело стане.
Хтось поступить у коледж.
Хтось одержить диплома.
Знайде добру роботу.
Відпочине хтось вдома.
Та нехай кожна зміна,
кожна нова дорога
Вам приность лиш щастя –
подарунок від Бога.
Хай колосяться ниви,
і не будуть ліниві
руки сіяти й жати,
щоб було з чого дати
тим, в кого не вродило,
тим, кому не щастило.
Хай дзвенять побажання,
новорічні вітання.
Ніч, яка неповторна!
Теплотою обгорне
всіх у нашому крузі.
З Новим Роком, вас друзі!
Комментарий автора: З Різдвом Христовим та Новим Роком вас, дорогі читачі!
Прочитано 13743 раза. Голосов 6. Средняя оценка: 4,83
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Поэзия : 5) Сердцу не прикажешь (2005) - Сергей Дегтярь Я покинул христианскую церковь "Слово Жизни" ещё в 2003 году, но платоническое чувство влюблённости не покидало меня никогда. Я жил уже отдельно от церкви и ничего оней не знал, однако любовь к ней всё больше и больше росла. Сказать ей это я не мог, потому, что она не воспринимала меня серьёзно. После моих признаний в любви, мне кажется, она ещё больше стала меня презирать. А я ничего не мог поделать с этим чувством. Я питал надежду, что рано или поздно, когда нибудь она меня полюбит, но, я был, видимо слеп в своих чувствах и не видел реальности. Через пять лет, когда я позвонил ей, чтобы узнать как у неё сложилась жизнь - она ответила, что по прежнему одинока и нет того мужчины, который ей необходим. На ваопрос, нравлюсь ли я ей - она ответила, что нет. Она сказала, что ей нравятся другие мужчины.